А ви часто ностальгуєте? Про, що згадуєте частіше за все?
Спогади не відпускають?
Помічали, що вони виникають тоді, коли особливо складно в теперішньому сьогодні. Можна втекти у спогади про те як було легше, краще і веселіше в минулому. В голові думка від якої складно відчепитися – Раніше було краще – бубниш собі під носа. Сонце було теплішим і небо яснішим і тд і т.п.
Ностальгія занурює у спогади і не відпускає.
Оглядаєшся назад і туга за щасливими моментами, яких вже не повернути поглинає і не дає рухатись далі.
Чому так відбувається?
Іноді ми чіпляємось за минуле, тому що ідеалізуємо його. Нам здається, що раніше було краще – любов сильніша, дружба міцніша а люди добріші.
Це результат незадовільного життя сьогодні. Наприклад, коли треба жити в тісних умовах, ділити одну кімнату і домовлятись про задоволення потреб всіх хто живе в цій кімнаті. Це складно і не завжди виходить. Намагаєшся, зробити так щоб всім було добре, а виходить навпаки. Всі незадоволені, весь час сваряться, ображаються і як тут не згадати як було добре коли всі жили окремо, мали свої домівки, коли були ресурси допомагати одне одному і зустрічались на свята та гарно проводити час.
Ще одна причина – це втрачені можливості. Нам часто здається, що якщо б ми зробили інший вибір, то зараз все було б зовсім по-іншому. Я часто чую від людей, які себе запитують, а чи правильно вони вирішили отримати захист в Данії, що можливо треба було їхати в Німеччину, як їм пропонували друзі, чи в Британію чи в Канаду. Їм здається, що якщо б вони зробили інший вибір о зараз їм би було набагато легше.
Що робити? Як спогади можуть допомогти пережити ці складні часи?
Запитайте себе про які саме події ви згадуєте і що в цих подіях для вас цінне?
Як цю цінність можна отримати в теперішній ситуації. Наприклад, для когось було цінно залізти під ковдрочку, увімкнути свій улюблений серіальчик і наодинці, нікуди не поспішаючи відпочити. Спогади повертають вас у цей ресурсний стан турботи про себе. Ви забули коли в останній раз відновлювали свої сили. Згадуючи цю картину – опишіть її і запам’ятайте цей, а потім подумайте, що тут і зараз може буде такою турботою.
Зараз особливо важко зберігати стосунки з чоловіком, який залишився в Україні. Серце болить, коли немає згоди між подружжям. Кожний думає, що його не розуміють, не піклуються, не турбуються, не люблять. Втіха одна, спогади як раніше було добре. Сварки, звісно були, але їх швидко можна було загасити не те, що тепер. Відчуження і непорозуміння зростає в геометричній прогресії.
Щоб відпустити минуле, подумайте який досвід ви отримали і чому він вас навчив.
Чому ви тоді вчинили саме так, а не інакше, які плюси ви отримали і як вам цей досвід може допомогти тут і зараз. Тоді можна цим досвідом користуватись, щоб знайти порозуміння, навчитись чути одне одного, турбуватись і вийти з цієї ситуації міцним і люблячим подружжям.
