Ми як люди вдумливі можемо себе переконати у всьому, найкращий аргумент який має різні походження – мені здається.
Мені здається, що я втомився, мені здається я не на своєму місці, мені здається я починаю хворіти, мені здається що мені потрібна допомога.
І як правило, в голові миттєво з’являється відповідь – так! Тобі здається. Далі ми продовжуємо жити, виконувати звичні справи та продовжувати ігнорувати внутрішні сигнали на те, що життя не таке як потрібно саме нам. Але це підхід спринтера і в якийсь момент, авжеж не влучний, ми маємо нервовий зрив, захворювання, та інші неприємні наслідки нашого «здається».
Як своєчасно зрозуміти, де має сенс зупинитись і поміркувати над тим, чому та що нам здається.
Почати треба за найголовнішого, повірити в те, що якщо вам здається, то вам не здається, як би це абсурдно не читалось. Але, чому, що є причиною підкаже тіло. Звичайно ми не можемо розібрати усі сигнали, але основі я спробую описати в цій статті.
Перше на що треба звертати увагу, коли вам щось «здається», то на ваші плечі. Напруження в них одразу говорить про те, що ви або дуже багато несете на собі, або за дуже багато піклуєтесь. Голова, яка начебто ховається в плечах, говорить про надмірне відчуття провини, за все що стається в вашому житті, та житті вашого оточення. А плечі більше направлені вперед є сигналом, недовіри до всіх хто може впливати на ваше життя і ви все робите самі, незважаючи навіть на фактичні перепони, на які треба звертати увагу.
Друге, це ваше лице. Якщо ви маєте напруження в щелепах, морщиться ніс, то ви маєте невисловлене незадоволення. Якщо ваша губа почала випирати як у малечі, то ви потребуєте підтримки, розгублені та не знаєте що краще для вас.
Далі поговоримо про горло. Чи бачили ви, як іноді розповідаючи щось голос змінюється, або ви починаєте кашляти. Це також каже про недомовленість. Але якщо ваше горло має хронічне захворіння, то вам є дуже багато про що розповісти.
Ну і на фініші у нас руки та ноги. Вони нам для того, щоб наше життя було більш комфортним та незалежним. Але якщо ми повернемось до наших перших років життя, то завдяки рукам ми могли взяти їжу, іграшку, опертись, щоб піднятись. Руки мали важливу функцію – взяти те що ви бачите очима і маєте в у цьому потребу, але коли людина або бажана річ була далеко вам не ви малечею розхитуватися, та починали повзти, котитись, пересуватись на попі, йти до вашого бажання. В дорослому віці слабкість, тяжкість, травми кінцівок кажуть про те що, або то до чого ви прагнете – не те що вам треба, або ви не бачите взагалі навіщо всі ці тілорухи.
Все це не є психосоматикою, це є патерни зафіксовані в тілі коли ваше тіло формувалось до 10-12 років.
Як собі зарадити та почати чути своє тіло.
По – перше, додати до слів-паразитів «мені здається», та змінити його на «я вважаю», «моя думка».
По – друге, спитати себе, чому? Та знайти цю відповідь яка дасть відгук у тілі або емоційний.
По – третє, спробувати зрозуміти де в тілі є напруження, коли ви про це думаєте, та сконтактувати з тією частиною (положити долонь, та подихати глибоко).
Спочатку, це буде виглядати як щось дивне та нелогічне, та все одно, якщо ви спробуєте виконувати ці три поради, ви побачите наскільки краще почнете розуміти себе то обирати краще для вас в першу чергу.
